Через повномасштабне вторгнення, а частково і в попередні періоди, багато підприємств перестали проводити атестацію робочих місць, що створило серйозні проблеми для працівників при призначенні пенсії на пільгових умовах (за Списками № 1 та № 2).
Часто виникали ситуації, коли людина працювала на тій самій посаді і виконувала ту ж саму роботу, що передбачена пільговими Списками, але через ліквідацію/реорганізацію підприємства і створення нової юридичної особи атестацію робочих місць припинили проводити. Для працівника, крім назви організації, нічого не змінилося.
Правовий висновок Верховного Суду щодо відповідальності
У зв'язку з такими випадками Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) сформулювала однозначний правовий висновок, який захищає права працівників.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:
Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідальність покладається на власника, а не на працівника
ВП ВС чітко наголосила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Ключові тези, закріплені цим рішенням:
- Відповідальність власника: Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не на працівника.
- Контролююча функція держави: Контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Висновок
Зарахування періодів роботи за Списком № 1 чи № 2 можливе навіть без проведеної підприємством атестації робочих місць, якщо працівник фактично був зайнятий на роботах, які передбачені цими Списками.
Звісно, кожен такий випадок потребує індивідуального вивчення та документального підтвердження факту зайнятості у шкідливих умовах. У разі відмови Пенсійного фонду, рішення Великої Палати Верховного Суду є прямою підставою для захисту своїх прав у судовому порядку.