Проблема підтвердження пільгового стажу (стажу за Списками № 1 та № 2, або за вислугу років) стала критичною для громадян, які працювали в підприємствах, що розташовані на тимчасово окупованих територіях або в районах, де ведуться бойові дії, і, відповідно, не можуть видати необхідні уточнюючі довідки.
Українське законодавство передбачає механізм для вирішення цієї ситуації, але на практиці його застосування Пенсійним фондом України (ПФУ) є вкрай неоднозначним.
Законодавче врегулювання підтвердження стажу
Можливість підтвердження пільгового стажу в умовах окупації або бойових дій закріплена у Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637.
Цей Порядок містить таку норму:
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях, а також територіях бойових дій, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ця норма прямо дозволяє ПФУ використовувати електронні дані з Реєстру застрахованих осіб (наприклад, спецкоди, подані роботодавцем) для зарахування пільгового стажу, коли отримати паперову довідку неможливо.
Вибірковість застосування норми Пенсійним фондом
На жаль, незважаючи на чітку законодавчу норму, Пенсійний фонд застосовує її вибірково. Це призводить до значних порушень прав пенсіонерів:
- Комусь ПФУ може призначити пенсію, повністю врахувавши відомості з Реєстру застрахованих осіб.
- Комусь може бути зарахована лише частина пільгового стажу на підставі цих відомостей, а в решті періодів відмовлено.
- Комусь ПФУ може взагалі відмовити у зарахуванні пільгового стажу, посилаючись на необхідність паперових документів, незважаючи на всі наявні електронні відомості.
Така інтерпретація та вибірковість дій ПФУ є, безумовно, протиправною. Пенсійний фонд повинен зараховувати до пільгового стажу ті періоди, за які роботодавці подавали відомості про пільговий стаж, що відображено у Реєстрі.
Власний досвід такого зарахування
У адвокатській практиці траплялися випадки, що наочно демонструють непослідовність ПФУ. Були ситуації, коли людям одразу призначали пенсію, зарахувавши пільговий стаж виключно за спецкодами (даними з Реєстру).
Водночас, в інших випадках, людина подавала документи на призначення пенсії, і ПФУ зарахував лише частину необхідного стажу (наприклад, 4 роки). Після повторного звернення, яке супроводжувалося обґрунтованою заявою з посиланням на необхідність зарахування решти періодів за даними з Реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, клієнту додатково зарахували ще 4 роки пільгового стажу.
Незважаючи на те, що після цього чоловіку не вистачило 2 роки для призначення пенсії за Списком № 1 у 50 років (потрібно 10 років), цей приклад демонструє, що навіть повторне наполегливе звернення може змінити позицію ПФУ щодо зарахування стажу з Реєстру.
Висновок
Оскільки Пенсійний фонд інтерпретує норму Постанови КМУ № 637 на власну користь і відмовляється зараховувати періоди роботи до пільгового стажу (Списки № 1, № 2) за даними Реєстру, єдиним ефективним способом захисту прав залишається звернення до суду.
У разі відмови ПФУ зарахувати пільгові періоди через неможливість отримати уточнюючі довідки, необхідно оскаржувати таку відмову в адміністративному суді. Судова практика у подібних справах часто стає на бік пенсіонерів, зобов'язуючи ПФУ зарахувати стаж на підставі наявних електронних відомостей.